Дмитренко Дмитро

Дмитренко
Дмитро Миколайович
(сержант)

народився 4 жовтня 1993 року. У 2008 році закінчив Сахутівську загальноосвітню школу. Професію отримав у Сосницькому професійному аграрному ліцеї. У 2011 році у 18-річному віці був призваний до лав ЗСУ.

Через деякий час після повернення зі служби, у 2013 році, підписав контракт в Збройних Силах України.

Службу проходив у Гончарівському, водієм-механіком у 1 танковій бригаді. Зарекомендував себе, як відданий своїй справі солдат, надійний побратим та просто щирий хлопець.

З початком бойових дій у 2014 році пішов на фронт. Воював під Луганськом, брав участь у боях під Дебальцево, пройшов Ілловайський котел. Його славетна бойова машина «корюківський партизан» разом з екіпажем була на «нулі» та не давала спокою ворогам. З кожного бойового завдання Дмитро разом з екіпажем повертались з перемогою та у повному складі. Товариші поважали Дмитра за відвагу, уміння керувати бойовою машиною, що збільшувала шанси екіпажу в бою, а особливо під час танкових боїв, які відбувалися під Логвинове.

Бойова машина “Корюківський партизан”

У 2020 році Дмитро звільнився з контракту, а вже з початку повномасштабного вторгнення знову повернувся на службу добровольцем. І хоч мав можливість служити інструктором у Житомирі, постійно рвався на фронт.

У складі 95 ДШБ поїхав на одну з найважчих ділянок фронту – під Мар’їнку. У бойових зіткненнях отримав два поранення. Лежачи у госпіталі, мріяв знову повернутися на службу, допомогти побратимам здобути перемогу. Але 21 грудня 2023 року помер.

Поховали Героя 26 грудня 2023 року в селі Тютюнниця Корюківського району.

За високу майстерність керувати бойовою машиною, за сміливість і відвагу, відданість Україні, у 2016 році був нагороджений Нагрудним знаком «Знак пошани», «За взірцевість у військовій службі 3 ступеню». У 2017 році відзнаку отримав «За зразкову службу», «За службу».

Вічна пам’ять Герою!

ukУкраїнська