Корюківська трагедія

Корюківська трагедія – національний символ пам’яті

1-2, 9 березня 1943 рік

Корюківська трагедія – злочин проти людяності

Корюківка – це найбільше поселення в Європі, повністю знищене нацистами в рамках каральної операції під час Другої світової війни.

Корюківська трагедія за кількістю жертв майже в 45 разів перебільшує білоруську Хатинь, в 41 раз — чехословацьке селище Лідиці, в 12 разів – французький Орадур.

Історія трагедії. Привід для каральної операції

У лютому 1943 р. радянське партизанське з’єднання під командуванням Олексія Федорова повернулося з Брянщини в Росії і розташувалося у корюківських лісах на Кам’янському хуторі.

Воно розпочало збір продовольства по селах і акції проти окупантів. Згодом нацисти за це спалили села Гуту Студенецьку, Тихоновичі, частину Перелюбу. Насамперед розстрілювали чоловічу частину цивільного населення. Одним із заходів окупаційної влади проти партизан було взяття під арешт членів сімей партизан у Корюківці, яких згодом, напевне, планували стратити. Саме на прохання командира взводу партизанського з’єднання Феодосія Ступака, двох 12–13 річних синів якого теж посадили до корюківської в’язниці, а дружину розстріляли, Микола Попудренко, який на час відсутності Федорова виконував обов’язки командира, дав команду провести напад на селище.

Уніч на 27 лютого 1943 р. партизани з’єднання Федорова розгромили німецько-угорський окупаційний гарнізон Корюківки, залишки якого уціліли тільки у цегляному будинку лікарні.

Масове вбивство жителів Корюківки

У відповідь на радянську партизанську акцію з метою «помсти й залякування» німці розпочали виконувати наказ свого керівництва по знищенню містечка Корюківка.

Два дні 1 та 2 березня тривала кровава розправа над цивільним населенням Корюківки. Всіх мешканців групами по 50–100 чоловік під приводом перевірки документів зганяли у будинки і розстрілювали, а будинки підпалювали.

1 березня найбільше знищили у помешканні ресторану у центрі міста – до 500 людей.

Тепер на місці ресторану стоїть пам’ятник жертвам Корюківської трагедії

Євген Юхимович Римар, один із розстріляних, залишився живий і так згадав про це:

«Моя маленька донька лежала у мене на грудях, коли стріляли в неї прокляті кати там, у ресторані. Де тепер братська могила, там стояв ресторан. Заганяли нас туди, як худобу на бойню, й били з автоматів. Ніну я на руках ніс. А фашист поцілив мені в око. Я впав, а він по мені як застрочить. Тут у мені все потемніло, і нічого я більше не пам’ятаю. Троє моїх діток були вбиті. Навіть закопати їх не довелось: і мертвих діток не побачив, спалили їх прокляті кати. І не лишилось від моїх діток нічого. Навіть могилки…»

До кінця другого дня місто майже повністю згоріло.  Очевидці казали, що дим і заграву від пожеж було видно у Сновську (тобто десь за 27 км), Сосниці (десь за 50 км), у Холмах (за 25 км).

9 березня нацисти повернулися до Корюківки,  добили й допалили всіх, хто сховався, або втік до лісу.

Чи була можливість запобігти цій трагедії?

Впродовж всієї каральної акції, яка проводилася планомірно з 09:00 до кінця «робочого» дня о 17:00, радянське партизанське з’єднання Федорова, що знаходилося у лісах за 15 км від Корюківки, залишалося на місці. Наказу від командування якось допомогти і врятувати цивільне населення міста рядові партизани так і не отримали.

«1930-ті роки – це примусова колективізація, Голодомор, сталінські репресії. Режиму треба було довести, що ті всі репресії в порівнянні з німецькими звірствами – ніщо», – Андрій Науменко, науковий співробітник Корюківського історичного музею.

Наслідки

Наслідки нацистського злочину у Корюківці: вбито близько 7 тисяч мешканців. В Акті Чернігівської обласної комісії з встановлення і розслідування злочинів німецько-фашистських загарбників у Корюківці від 17 грудня 1943 р. вказано, що 1 і 2 березня 1943 р. за підрахунками здійснено вбивство 6700 чоловік, спалено 1290 будинків, а вціліло тільки 10 цегляних.

За 70 років після знищення Корюківки свідкам трагедії, органам влади, рідним, близьким та знайомим загиблих, історикам і краєзнавцям вдалося встановити поіменно тільки 1893 жертви. На жаль, це тільки 28% всіх вбитих під час каральної акції.

Вшанування пам’яті

Матеріали інституту національної пам’яті: 

– Сергій БУТКО. Корюківська трагедія 1943 року: анатомія злочину

– Методичні матеріали Українського інституту національної пам’яті до роковин Корюківської трагедії 1943 року – найбільшої каральної операції нацистів у Європі

– Найбільше в Європі поселення, знищене нацистами під час каральної операції, – українська Корюківка

Відеоматеріали про Корюківську трагедію:

“Сівер Центр” (2018 рік)

Більше відео про Корюківську трагедію можна переглянути тут

Щороку корюківчани вшановують пам’ять загиблих земляків, несуть квіти та лампадки до пам’ятника, що у центрі міста та до урочища Гай, де перезаховані останки жертв трагедії.

ukУкраїнська