Корнієвський Олександр Самійлович – майстер народних музичних інструментів, бандурист-лірник
Народився 21 березня 1889 року в селі Данилівці (тепер Менська громада Корюківського району Чернігівської області) в селянській родині. Спочатку вчився в Данилівській початковій школі, потім у міністерському училищі в Мені. А закінчивши 1907 року тамтешнє ремісниче училище, став столяром-червонодеревником.
Коли 1904 року в Києві, після організованого Українським музичним товариством «Боян» концерту бандуриста Т.Пархоменка на вдосконаленій Корнієвським бандурі, слухачі почали цікавитись, де можна замовити бандуру, той радив усім звертатися до Менського ремісничого училища й називав ім’я молодого майстра Корнієвського.
Замовниками його часто були люди заможні, отже, доводилося враховувати побажання, щоб інструмент мав не тільки чудове звучання, а й зовні мав мистецький вигляд. На пораду Миколи Лисенка, Володимира Самійленка та інших шанувальників бандури, Олександр Корнієвський додає підструнки для діезів та бемолів і надає бандурі хроматичного звучання, збільшує діапазон октав з двох до чотирьох-п’яти. Саме ця, нова, удосконалена бандура стала інструментом, на якому можна виконувати будь-який музичний твір. 1913 року на Всеросійській виставці бандури майстра відзначено бронзовою медаллю.
Влітку 1915 року Олександра Самійловича забрали до війська. У Глухів, де він служив, дружина одразу ж привезла йому бандуру. Майстер і на фронті не забував про свій інструмент. Почав давати платні концерти, кошти від яких ішли у фонд поранених. Коли почалася громадянська війна, Корнієвський повернувся в Мену, а згодом переїхав до Корюківки. У 1927 році його інструменти експонувалися на окружній виставці в Конотопі.
Не обминула лиха доля Олександра Корнієвського. Непомірні податки й загроза арешту змусили його ще 1929 року виїхати до Лохвиці (Полтавська область). Заарештований 16 серпня 1937 року, за постановою “трійки” при УНКВД (Народний комісаріат внутрішніх справ) Чернігівської області від 19 листопада 1937 року за участь у діяльності української антирадянської націоналістичної організації та проведення агітації Олександра Самійловича ув’язнили на 10 років. Покарання відбував у Амурському виправно-трудовому таборі з 31 січня 1938 року, працював музичним майстром.
Олександр Корнієвський і в концтаборі злагодив собі бандуру.
Після звільнення (28 серпня 1947 року), по смерті Сталіна, деякий час проживав у Сибіру, доти у 1961 році купив у Корюківці хату, а наступного року переселився в рідні місця. Реабілітований 10 січня 1959 року.
Працював і в наступні два десятиріччя. Останню свою 180-ту двогрифну бандуру «Ювілейну» зробив 1980-го, дев’яносторічним. Останні роки життя майстра були особливо тяжкі: ревматизм скував пальці, не даючи змоги заграти на улюбленому інструменті.
Помер Олександр Корнієвський 31 січня 1988 року на 99 році життя. Похований на центральному кладовищі у Корюківці.
Серед учнів Корнієвського був Ісаак Левит, бандурист зі Слобожанщини.
Звання “Почесний громадянин м.Корюківка” присвоєне (посмертно) рішенням тринадцятої сесї Корюківської міської ради п’ятого скликання від 17 серпня 2007 року. Іменем Олександра Самійловича Корнієвського названа одна з вулиць міста Корюківка. Його ім’я носить місцева школа мистецтв.
Гавриленко Олексій Іванович – хірург
Народився 9 лютого 1935 року в селі Носівка Бобровицького району Чернігівської області. У 1952 році вступив до Київського медичного інституту, після закінчення якого працював заступником головного лікаря з лікувальної роботи Дмитрівської ЦРЛ, Бахмацького району, а в 1964 році переведений до Корюківської Центральної районної лікарні на посаду завідувача хірургічного відділення.
З 1965 по 1970-ті роки працював головним лікарем Корюківської ЦРЛ. Потім, до 2003 року очолював хірургічне відділення лікарні.
За роки роботи зарекомендував себе як висококваліфікований хірург, проводив унікальні оперативні втручання на щитовидній залозі. Вражала його надзвичайна ретельність у підготовці до операцій.
“В хірургії дрібниць не буває”, – життєве кредо Олексія Гавриленка. Чесний, добросовісний, тактовний, вимогливий до себе і до співробітників. З особливою увагою ставився до пацієнтів та їхніх проблем.
Завжди знаходив слова розради в складних ситуаціях.
Після виходу на заслужений відпочинок працював лікарем-хірургом поліклініки та стаціонару ще до 2004 року.
Рішенням тринадцятої сесї Корюківської міської ради п’ятого скликання від 17 серпня 2007 року удостоєний звання “Почесний громадянин м.Корюківка”.
Помер Олексій Гавриленко 18 жовтня 2018 року на 83 році життя. Похований на центральному кладовищі у Корюківці.
Іменем Олексія Івановича Гавриленка названа одна з вулиць міста Корюківка.
Українська 
English (UK)